Професор Л.Копій: унікальні ландшафти Бродівського, Буського та Золочівського районів мають реальний шанс стати національним парком - 30 Липня 2009 - Брідщина та Бродівський район
Неділя, 11.12.2016, 13.53.23

Вітаю Вас Гость | RSS

ГоловнаРеєстраціяВхід
Меню сайту

Розділи новин
Новини Брідщини [313]
Новини, які відбулися у Бродівському районі
Україна та Брідщина [70]
Українські новини, які мають безпосередьє відношення до Бродівського району
Анонси [35]
Прогнозовані події, які відбудуться у Бродівському районі

Наше опитування
Кому з Бродівських керівників Ви найбільше довіряєте?
Всього відповідей: 173

Головна » 2009 » Липень » 30 » Професор Л.Копій: унікальні ландшафти Бродівського, Буського та Золочівського районів мають реальний шанс стати національним парком
Професор Л.Копій: унікальні ландшафти Бродівського, Буського та Золочівського районів мають реальний шанс стати національним парком
10.26.24
Унікальні ландшафти витоків Західного Бугу мають реальний шанс стати національним парком. Ідеться про територію загальною площею до 25000 гектарів, яка охоплює частину земель трьох районів Львівщини: Бродівського, Буського та Золочівського.
Про створення національного парку зазначено в указі Президента, а місцевість обрано не випадково – розповів один з ініціаторів створення нацпарку, професор Львівського національного лісотехнічного університету Леонід Копій. Адже, крім витоків Західного Бугу, маємо ще чимало унікальних ландшафтів, які потребують збереження. Передусім мова про Великий європейський вододіл – тут є витоки щонайменше п’ятьох річок, що належать і до басейну Балтійського (Західний Буг), і Чорного (Золота Липа) морів. Саме цими землями проходять дві унікальні гірські системи – Гологори та Вороняки. Завдяки їм рельєф цих північно-західних теренів Львівщини набуває своєї унікальності. І, врешті-решт, тут маємо унікальні, як для Європи, ліси, де спільно ростуть дуб, бук і сосна. Щодо бука, то це є північна межа його ареалу. Якщо зазвичай бук досягає стиглості у віці 80 років, то тут це відбувається значно швидше.
Зрештою, ця земля багата не лише своєю природою, а й унікальними пам’ятками історії та культури, а також народними промислами. Найвідомішими з них є садиба Маркіяна Шашкевича, а ще село Гавареччина, яке славиться унікальною чорнодимленою керамікою – таку виготовляють тільки тут. А от розташований у селищі Підкамінь замок з якихось незрозумілих причин не ввійшов до туристичного маршруту “Золота підкова Львівщини”, хоча за всіма ознаками мав стати його перлиною. Ця земля рясно полита кров’ю й українських патріотів, які воювали під прапорами УПА, й українців, які 1944 року опинилися по різні боки фронту. Саме тут відбулась одна з найвідоміших битв ІІ Світової війни – Бродівський котел, де загинули тисячі українців із дивізії “Галичина” і воїнів радянської армії. І ця земля може похвалитися традицією заповідної справи – саме тут, у селі Гута Пеняцька, був маєток фундатора Львівського природничого музею Дзєдушицького. Саме на своїх землях він створив перший у Європі заповідник. Зауважимо, свій заповідник Дзєдушицький створив значно раніше, ніж Фальц-Фейн на Херсонщині Асканію-Нову.
Отже, всі ці міркування, за словами професора Леоніда Копія, є найкращим аргументом для створення тут національного природного парку. Здавалося б, благородне починання, адже земля залишається державною, гарантоване бюджетне фінансування, розвиток туризму в регіоні та чимало інших вигод. Однак несподівано у справу втрутилась одна з патріотичних партій, яка всіляко політизувала ситуацію. Тож кілька сільських рад навіть затвердили ухвали, мовляв, не віддамо свої паї під створення нацпарку, аби не допустити... дерибану землі. Аргумент такий: якщо буде національний парк, то селяни не зможуть вільно вести звичне господарство.
Утім усі ці страхи – наслідок непоінформованості мешканців Львівщини про ситуацію. Річ у тім, що ніхто не має наміру обгороджувати кам’яним муром усю територію національного парку, зрештою це просто неможливо – каже професор Копій. Адже статус національного парку дозволяє вести і традиційне сільське господарство, і розвивати тут бізнес. Ідеться про те, що з часом селянам пропонуватимуть переходити на екологічні технології ведення сільського господарства, а держава компенсовуватиме їм втрати.
Також не йдеться про повне припинення заготівлі деревини. Тому що ліс, як і звичайне сільське господарство, має свої “жнива”. Скажімо, у віці 80 років сосна досягає стиглості, і якщо її в цей період не зрубати, то дерево почне всихати. Натомість мова про заміну суцільних рубок лісових ділянок, як це відбувається нині, на вибіркові, що дозволить забирати з лісу стиглі дерева, а на їх місці підростатимуть молоді. І врешті-решт – це таки розвиток туризму, а відповідно будівництво готелів, кафе та всього, що необхідно для прийому гостей.
Є ще один важливий момент – фактично територія національного парку складатиметься з двох частин. Більша частина – це зона звичного господарювання, де живуть селяни, збирають урожай, косять траву, випасають худобу та збирають гриби та ягоди. І лише 5-7% території – власне заповідні землі, де будь-яку господарську діяльність буде заборонено. Йдеться про окремі, унікальні території, які, на думку науковців, варто зберегти, як, наприклад, витік За­хідного Бугу.
Поки що назву майбутнього національного парку невідомо. В указі Президента він фігурує під робочою назвою “Пам’ятка Пеняцька”. Але це, за словами заступника голови ЛОДА Олександра Ганущина, робочий варіант. А щоб її остаточно визначити, пропонують провести конкурс.
До того ж, сама ідея створення тут національного парку не є забаганкою теперішньої влади. Це питання дискутують уже щонайменше 30 років, каже професор Леонід Копій, однак із різних причин утілити цю ідею в життя не вдавалося. До речі, декілька років тому Золочівська районна рада вже підтримала ідею створення на її території національного парку. У разі позитивного вирішення він має стати третім на території Львівщини – зараз в області успішно працюють національні парки “Яворівський” і “Сколівські бескиди”.
До слова, Національний парк “Яворівський” є успішним зразком того, що така установа може заробляти і на свої потреби, і створювати робочі місця для мешканців – вважає Олександр Ганущин. У такий спосіб природоохоронний статус на Львівщині матиме до 5% території. Однак до Європи нам іще далеко – там під охороною держави перебуває близько 15% землі.
Зауважимо, національні парки характерні саме для європейських країн, адже більшість із них – невеликі за територією. Заповідники, куди людям категорично заборонено навіть заходити, не те що вести якусь діяльність, є характерними для великих за площею країн, наприклад, США або колишній Радянський Союз, де не було особливою проблемою відвести кілька сот тисяч, а то й понад мільйон гектарів безлюдної чи малозаселеної землі під заповідник. Натомість у Європі виділити такі великі площі неможливо, тож заповідники, якщо вони є, то здебільшого невеликі – по декілька гектарів. Натомість тут добре розвинулися національні парки, де можна не лише зберігати природу, а й вести традиційне господарство.

Категорія: Україна та Брідщина | Переглядів: 1246 | Додав: brodurayon | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу

Календар новин
«  Липень 2009  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031

Пошук

Друзі сайту
«Галичина спортивна» - все про Галицький спорт. 
 www.kambuz.org.ua - Інформаційно-розважальний портал міста Кам'янка-Бузька
http://belz.at.ua/kn.gif Інформаційно-розважальний портал м.Здолбунів (новини, реклама, ігри)
 

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Брідщина © 2016