Диво Підгорецького фенікса - Історія - Каталог статтей - Брідщина та Бродівський район
Четвер, 08.12.2016, 13.56.26

Вітаю Вас Гость | RSS

ГоловнаРеєстраціяВхід
Меню сайту

Категорії каталогу
Історія [5]
Гумор [2]
гумор та сарказм
Актуально [2]
Актуальні теми

Наше опитування
Кому з Бродівських керівників Ви найбільше довіряєте?
Всього відповідей: 173

Головна » Статті » Історія

Диво Підгорецького фенікса
У передгір’ї Карпат є прекрасна місцина, увіковічена історією. Там височить Підгорецький замок-палац, колись уславлений у всій Європі


ІСТОРІЯ замку сягає часів, коли галицькі землі ще були загарбані Річчю Посполитою. У XVII столітті її коронний гетьман Станіслав Конєцпольський, вражений красою краєвидів у Підгірцях, купив там шмат землі. Він уже мав замок-резиденцію в Бродах, тож надумав спорудити ще й «палац для душі». Для цього запросив у Підгірці кращих майстрів із Європи: архітектора з Венеції Андре дель Акву та французького інженера Гійома де Боплана, який уже уславився спорудженням фортець у містах Броди, Бар, Кодак та Кременчук. До речі, це той самий де Боплан, картограф і письменник, який залишив для нас унікальний документ українсько-європейських зв’язків XVII століття «Опис України» та 1636 року створив першу карту земель України.

1640 року справу було звершено. На воротах палацу господар повелів викарбувати латиною: «Для відпочинку після боїв». Сповна його можна було озирнути хіба що з висоти пташиного польоту. Центральний фасад заїжджого двору увінчав сонячний годинник, а два бокові павільйони палацу — стрімкі куполи зі статуями велетнів атлантів, що тримають Землю і Всесвіт...

І хоча палац було наречено відпочинковим, його звели за всіма законами оборонного мистецтва. В часи національно-визвольної боротьби українського народу польські магнати навіть у «палацах для душі» мусили бути завжди на чатах. Тому замок оточили бастіонами зі сторожовими кавальєрами та гарматами, оборонними укріпленнями з підвісним мостом. Ті споруди пам’ятають звитяжні бої і з козацьким полковником Капустою, і з Богданом Хмельницьким.

Навколо Підгорецького замку було закладено ще й парк з липовими та грабовими алеями, фонтанами та вісімнадцятьма скульптурами. Він став найбагатшим терасовим парком у Європі. Помилуватися його красою приїздили польські королі Владислав IV і Ян ІІІ Собеський, австрійський цісар Франц-Йосиф, німецький кайзер Вільгельм, наш гетьман Іван Мазепа. Навіть французький король Людовік XIV згодом створив у себе у Версалі подібний парк.

До речі, саме в Підгорецькому палаці російський цар Петро І вперше відкрив для себе європейську культуру. Палац вразив його величчю і красою. Після його відвідин Петро І розпочав будувати свій Літній палац. Із парку в Підгірцях російський цар тоді навіть забрав дві статуї – польського короля Яна Собеського та його дружини француженки Марії Казимири. Й донині вони прикрашають сад палацу-музею «Петродворець» у Санкт-Петербурзі.

У XVIIІ столітті замок перейшов у володіння українсько-козацького роду Ревухи, який ополячився і став зватися Жевуським. У 1752-1766 роках Вацлав Жевуський добудував навпроти палацу 14-колонний замковий костел Воздвиження за проектом архітектора С. Романуса та заїжджий двір. Український рід Жевуських спромігся створити в Підгорецькому палаці й перший європейський музей «для всіх» (до того існували лише імператорські музеї — Лувр, Ермітаж). Сюди приходили відвідувачі, щоб оглянути картини найкращих художників світу.

Згодом замок став належати роду Сангушків, які перебували в ньому аж до радянських часів. Втікаючи, господарі забрали з маєтку цінності й вивезли до Польщі. Згодом емігрували в Бразилію, де й донині живе внук Романа Сангушки.

ПРО ДИВОСВІТ Підгорецького палацу мені повідав мистецтво­знавець, директор Львівської національної галереї мистецтв Борис Возницький, який давно опікується його долею. Разом із старшим науковим працівником галереї Світланою Мостовою ми поблукали територією маєтку.

Високі захисні мури мають на собі ознаку могутності цієї місцини, нині оповитої глибоким спокоєм. Її вартують лише старезні липи, кучеряві граби та криниця у внутрішньому дворі, з якої ми напилися студеної води. За триста метрів від замкової брами височить чудом збережений костел Воздвиження. Він дуже нагадує зменшену копію Базиліки Святого Петра у Ватикані.

Та найціннішим у Підгорецькому архітектурному ансамблі все ж є палац. Можна лише уявити його колишню розкіш. У ньому були зали з мармуровими порталами і камінами, позолочені стелі, різьблені плафони, настінні розписи, триколірні мармурові підлоги. Кожна зала, а їх на парадному поверсі було одинадцять, мала свою назву, що відповідала інтер’єру, – «Золота», «Зелена», «Жовта», «Китайська», «Дзеркальна», «Лицарська» тощо. Зали прикрашали колекції дорогих тканин, годинників, розкішних меблів, порцелянового та срібного посуду, картини Рафаеля, Тиціана, Рубенса, Караваджо, Джорджоне, зразки найкращої холодної та вогнепальної зброї. Була там і колекція воєнних трофеїв, здобутих королем Яном Собеським у битві під Віднем 1683 року, серед яких — намет турецького султана...

Нині в просторих залах Підгорецького замку відчувається холодний запах давнини. Його мармурові каміни, свідки замкових подій ще за козаччини, сповнені суворості. На другому поверсі є театральна зала, де за часів Вацлава Жевуського ставили його власні драматичні твори, велика бальна зала, де відбувались урочистості, алхімічна лабораторія, в якій син Вацлава Жевуського — Северин намагався перетворити неблагородні метали на золото, а також книгозбірня та родинні архіви.

— Існує легенда про багатства цього маєтку, — повідав мистецтвознавець. — Нібито під замком містилися величезні підвали, де зберігалися вилиті в повний зріст зі щирого срібла коні, бочки з дукатами. Звідти підземні коридори вели аж до Олеського замку. І, що цікаво, вони й досі не розкопані.

Це ще не всі дивовижі, почуті мною про Підгорецький замок. Існує приказка: «Замок живе доти, доки в ньому живуть привиди». Кажуть, є вони і в Підгорецькому замку! Нібито ночами його залами блукає Біла Пані. То привид молодої дружини Вацлава Жевуського, який із ревнощів убив її на сходах замку. Живуть у ньому й інші духи, які являються лише самітникам у повний місяць. Повір’я про них такі живучі й сильні, що навіть місцеві відчайдухи вночі не наважуються поткнутися в безлюдний палац.

У КНИЖЦІ «Замок у Підгірцях» Владислав Кричинський так переповідає повір’я про замкових духів: «Якось підгорецький самітник Леон Жевуський (пра-правнук Вацлава Жевуського. Прим. авт.) ночував у нижніх покоях, читав книжку при двох запалених свічках. Враз відчинилися двері і чоловік у чорному вбранні зайшов до покою, присів біля ліжка, тоді підійшов до других дверей і зник. Наступного разу Леон спав на першому поверсі в зеленому залі. Чув, як о пів на першу ночі перед брамою на дитинець заїжджали карети, запряжені кіньми, як свистіли батоги і сурмили конюхи. Та коли чоловік устав і запитав вартового, чи їдуть до них гості, все втихло». Ще слуги оповідали, що неодноразово вночі оберталося колесо криниці. Також на другому поверсі бачили світло й у вікні — чоловіка, який курив люльку. Хочете — вірте, а хочете — ні, але час від часу й сьогодні охорона замку чує, як ночами хтось вистукує і ходить терасами палацу.

ТА ПРИВИДИ не шкодять людям, вони живуть лише у легендах. А от люди таки нашкодили Підгорецькому замку, коли 1946 року з його стін виселили замковий музей і натомість облаштували туберкульозний санаторій. Через 10 років там сталася сильна пожежа. Вигоріли різьблені дерев’яні плафони з картинами в позолоті і внутрішня оздоба залів, ліпнина, двері, навіть мармурові плити на підлозі були знищені... Все це можна вважати утраченим назавжди, якби не допоміг один теж нещасний випадок, що трапився перед тим — у XVIIІ столітті, коли горів королівський замок на Вавелі у Кракові. Тоді польські реставратори скопіювали оздобу стель із тоді ще процвітаючого Підгорецького палацу. І зараз у королівському Вавелі у восьми залах є копії плафонів та елементи верхнього покриття підгорецьких стель. Таким чином давнє палацове мистецтво збереглося, і тепер є можливість відтворити оригінальне «вбрання» палацу.

Уже 12 років існує державна програма відродження Підгорецького замку. Завдяки зусиллям працівників Львівської національної галереї мистецтв, молодих ентузіастів, меценатів вже розчищено та звільнено зали, впорядковано територію, зроблено перекриття з міді. На більше бракує коштів.

— Все ж маю надію, що до Чемпіонату світу з футболу 2012 року замок, який колись називали «восьмим чудом світу», відремонтуємо, — сказав директор Львівської національної галереї мистецтв Борис Возницький. — Це справжня перлина України.

Ярослав ТАБІНСЬКИЙ
с. Підгірці
Бродівського району
Львівської області.

Категорія: Історія | Додав: brodurayon (10.03.2010)
Переглядів: 3484 | Коментарі: 2 | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу

Пошук

Друзі сайту
«Галичина спортивна» - все про Галицький спорт. 
 www.kambuz.org.ua - Інформаційно-розважальний портал міста Кам'янка-Бузька
http://belz.at.ua/kn.gif Інформаційно-розважальний портал м.Здолбунів (новини, реклама, ігри)
 

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Брідщина © 2016