11 березня під час засідання сесії Бродівської районної ради, депутати ухвалила звернення до Європейського Парламенту з проханням скасувати пункт 20 Резолюції Європарламенту щодо ситуації в Україні від 25 лютого 2010 року, який піддає сумніву Указ Президента України В.Ющенка про присвоєння Голові Проводу ОУН С.Бандері звання Героя України.

Вони висловили думку, що вердикт найвищого законодавчого органу Об'єднаної Європи має базуватися винятково на об’єктивних історичних фактах.

Депутати також ухвалили звернення до Президента України В.Януковича, в якому висловлюється глибоку стурбованість ситуацією, що склалася навколо Указу Президента України про присвоєння С.Бандері звання Герой України.

Депутати переконані, що згаданий Указ поставив крапку у багаторічних суперечках про місце особистості С.Бандери та руху, який він символізує, у становленні ідеї незалежної України. Депутати Бродівської райради закликають Президента В.Януковича, при виробленні своєї офіційної позиції щодо цього питання, скористатися висновками робочої групи істориків, які були сформовані в Інституті історії України НАН України і закликають Президента до зваженості та об'єктивності щодо минулого в ім'я достойного майбутнього!

Подаємо звернення повнотектово


Звернення

Бродівської районної ради Львівської області до Європейського Парламенту з приводу Резолюції Європейського Парламенту щодо ситуації в Україні


Бродівська районна рада Львівської області звергається до Європарламенту з приводу ухваленої 25 лютого 2010 року Резолюції Європейського парламенту щодо ситуації в Україні, пункт 20 якої піддає сумніву Указ Президента України Віктора Ющенка про присвоєння Голові Проводу ОУН Степанові Бандері звання Героя України (посмертно), що розглядається Європарламентом як перешкода для вступу України до Євросоюзу, а також рекомендує новому українському керівництву переглянути рішення свого попередника. Крім того, в цьому офіційному документі вищого законодавчого органу Європейського Союзу безпідставно названо Степана Бандеру колабораціоністом під час Другої світової війни.

Ми, депутати Бродівської районної ради Львівської обласної ради, будучи переконаними прихильниками європейської традиції, вважаємо, що рішення Європарламенту не має жодного історичного й правового підґрунтя та базується на наклепі про так звану "співпрацю" ОУН з нацистською Німеччиною, яким свого часу комуністична пропаганда таврувала український національно-визвольний рух часів Другої світової війни. Це твердження є вкрай цинічним, адже Степан Бандера з початку липня 1941 року до жовтня 1944 року був в'язнем гітлерівського концентраційного табору Заксенгаузен, а двох його братів замордовано в іншому гітлерівському концтаборі Освєнцімі.

Дивним є той факт, що Європарламент ставить під сумнів рішення Нюрнберзького процесу, на якому було названо злочинців та колабораціоністів і визначено саме поняття "колабораціонізму". Ні Степан Бандера, ні очолювана ним Організація Українських Націоналістів, ні Українська Повстанська Армія не підлягають під поняття "колабораціонізму", означене на Нюрнберзькому процесі.


Загальновідомо, що, дізнавшися про Акт проголошення відновлення незалежності України від 30 червня 1941 року, який був ініційований Бандерою, Гітлер негайно видав наказ знищити цей рух: "Незаперечно встановлено, що рух Бандери готує повстання у Рейхскомісаріаті (Україна), мета якого - створення незалежної України. Всі активісти руху Бандери повинні бути негайно заарештовані і після ґрунтовного допиту таємно знищені як грабіжники" (International Military Tribunal (ІМТ) Der Prozess gegen die Hauptkriegsverbrecher vor dem Internationalen Militargerichtshof. - Nürnberg, 1945-1946, 42-vol. /014-USSR (No 7) XXXIX, ss. 269-270). В іншому документі нацистської І Іімсччини - "Звіт SD про події в Україні"(таємний), який до сьогодні знаходиться в німецьких архівах за номером ВА R 58/222, - с повідомлення ч.26 від 23.10.1942 р.: "Організація Бандери зайняла явно бойове становище проти Німеччині! і змага< всіма засобами, включно «і збройною боротьбою, ло відновлення самостійності України". Німецький суд у місті Карлсрус, розглядаючи справу про вбивство Степана Бапдери агентом КГБ Сташннським, визнав фактичним організатором вбивства тодішне керівництво СРСР. Причиною вбивства Бандери було ге, що він став символом боротьби за незалежність України. І Іарламентська Асамблея Ради Європи засудила злочини двох тоталітарних режимів XX століття - нацизму і комунізму, фактично прирівнявши їх між собою. Тим більший подив, з огляду на це, викликає негативна оцінка Європарламентом особи Степана Бандсри - одного з найвизначніших борців проти гітлерпзму і сталінізму у світовому масштабі.

Бродівська районна рада а, як повноважний представницький орган місцевого самоврядування на теренах Львівської області, де жив, навчався та розпочинав підпільну революційну діяльність Степан Бандера, у свій час виступала ініціатором присвоєння йому звання Героя України. Це рішення базувалося на справедливому визнанні ролі Степана Бандери в національно-визвольній боротьбі українського народу у XX столітті.

Звертаємося до Свропарламенту з проханням скасувати пункт 20 своєї ухвали. Вважаємо, що вердикт найвищого законодавчого органу Об'єднаної Європи має базуватися винятково на об'єктивних історичних фактах.






Звернення

Бродівської районної ради Львівської області до Президента України Віктора Федоровича Януковича

Шановний Вікторе Федоровичу!



Ми, депутати Бродівської районної ради, глибоко стурбовані ситуацією, що склалася навколо Указу Президента України від 20 січня 2010 року № 46/2010 «Про присвоєння С.Бандері звання Герой України».

На нашу думку, історична місія зазначеного Указу, що його підписав Ваш попередник на посаді Президента України Віктор Андрійович Ющенко, - поставити крапку в у багаторічних суперечках про місце особистості Степана Бандери та руху, який він символізує, у становленні ідеї незалежної України.

Свого часу Бродівська районна рада виступала з ініціативою про присвоєння Степану Бандері звання Герой України за його визначний внесок у боротьбу за проголошення Незалежності України - держави, громадянами якої нам з Вами судилося бути. І сьогодні ми щиро переконані, що будь-які політичні спекуляції навколо символу боротьби українського народу за Незалежність вносять зерна розбрату у внутрішню політику України та шкодять міжнародному іміджу нашої держави.

То ж, закликаємо Вас, пане Президенте, при виробленні Вашої офіційної позиції щодо даного питання, скористатися висновками робочої групи істориків, що була сформована в Інституті історії України НАН України. Зазначена робоча група працювала при Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУІІ на виконання доручення Президента України Леоніда Кучми від 8 травня 1997 р. та Постанови Кабінету Міністрів від 12 вересня 1997 р. № 1004. Напрацьований документ «Проблема ОУН-УПА. Звіт робочої групи істориків при Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА. Основні тези з проблеми ОУН-УПА (історичний висновок)» об'єктивно висвітлює роль в Другій світовій війні ОУН, УПА та символів цих рухів - Степана Бандери та Романа Шухевича. Водночас, зазначена праця науковців дає достатньо підстав для визнання С.Бандери, а також командувача УПА Р.Шухевича Героями України.

Вважаємо, що основою міцної, спрямованої у майбутнє державної політики повинні бути доведені історичні факти і усталений погляд на українську історію, а не популістична доцільність політики сьогоднішнього дня.

То ж, закликаємо Вас до зваженості та об'єктивності щодо минулого в ім'я достойного майбутнього!





До відома:

Степан Бандера народився 1.12.1909 р. у с. Старий Угринів Калуського повіту на Сганіславщині (тепер Івано-Франківщина) в родині феко-католицького священика. В 1919 - 1927 рр. навчався у Стрийській гімназії. На поч. 1922 р. став членом Пласту, а згодом - Організації Вищих Класів Українських Гімназій. Після закінчення гімназії намагався виїхати у Чехо-Словаччину для навчання в Українській Господарській Академії у Подебрадах. але не дістав дозволу від польських властей.

В 1928 Бандера, ставши членом Української Військової Організації (УВО), отримав призначення спочатку у відділ розвідки, пізніше - пропаганди. Одночасно належав до студентської організації Група Української Націоналістичної Молоді, що була тісно пов'язана з УВО.

В 1929 р. вступив в Організацію Українських Націоналістів (ОУН), з 1931 - член Крайової Екзекутиви ОУН на Західно-Українських-Землях (ЗУЗ), а з червня 1932 - заступник Крайового Провідника і референг пропаганди. В червні 1933 р. на берлінській конфернції ОУН Бандера був офіційно затверджений Крайовим Провідником ОУН на ЗУЗ.

В 1934 Бандера, виконуючи постанову конференції ОУН у Берліні (1933),брав участь у підготовці замаху на одного з головних організаторів політики ""пацифікації" щодо українського населення Галичини і Волині міністра закордонних справ Польщі Б.Пєрацького. В червні 1934 р. був заарештований і у 1936 р. - засуджений до смертної кари, згодом заміненої на довічне ув'язнення.

Після розвалу Польської держави у вересні 1939 р. звільнений з тюрми. В 1939 р. очолив течію в ОУН, яка стояла в опозиції до методів і тактики діяльності Проводу Українських Націоналістів під керівництвом А. Мельника. 10.2.1940 р. у Кракові був створений Революційний провід ОУН на чолі з Бандерою, затверджений у квітні 1941 р. Великим Збором ОУН.

Після початку радянсько-німецької війни 1941-45 рр. ОУН ставить своїм завданням відновлення української державності. За розпорядженням Бандери були сформовані три похідні групи ОУН (загальна кількість 6 тис. чол.), Дружину Українських Націоналістів (складалась з військових частин "Нахтігаль" і "Роланд"), організовано редакції газет. 30.6.1941 р. ОУН (під проводом Бандери) проголосила у Львові відновлення на західноукраїнських землях української державності і сформувала орган крайової влади на чолі з Стецьком Ярославом - Українське Державне Правління.

6.7.1941 р. Степан Бандера був заарештований окупаційними властями і після відмови скасувать акт відновлення Української держави ув'язнений у концентраційному таборі Саксенгаузен. У цей же час брати Бандери - Степан і Ярослав були кинуті до німецького концтабору Освенцім, де загинули в 1942. Після звільнення з концтабору військами союзників Бандера внаслідок постійної загрози арешту радянськими спецслужбами був змушений змінювати місце перебування. Жив в Інсбруку, Зеєнфельді, Мюнхені.

У 1946 р. Степан Бандера очолив провід Закордонних Частин ОУН (34 ОУН). У грудні 1950 р. (за іншими даними - в серпні 1952) внаслідок розходження з питань стратегії і тактики визвольного руху з Крайовим Проводом ОУН, Бандера відмовився від посту голови Проводу 34 ОУН. В 1953-54 рр. намагався врегулювати відносини між українськими еміграційними угрупуваннями і досягти консолідації всіх націоналістичних сил за кордоном. В 1956 на Конференції 34 ОУН Бандера знову був обраний головою Проводу. В наступні роки активізував роботу по налагодженню зв'язків з націоналістичним підпіллям в Україні і формуванням нової нелегальної структури ОУН на українських землях.
Ця організаційна діяльність Бандери серйозно занепокоїла керівництво СРСР. 15.10.1959 р. у Мюнхені агент КДБ Б. Сташинський пострілом із спеціально виготовленого пістолету (стріляв ампулами з ціаністим калієм) вбив Бандеру. Похований на кладовищі у Мюнхені. Бандера автор декількох праць, в яких грунтовно розроблено теологічні і теоретичні засади українського націоналізму, зокрема "Перспективи Української Національної Революції" (1958) та ін.